Це галузь між психотерапією і тілесними практиками, яка виникла і почала розвиватись приблизно у 60-х роках минулого сторіччя, коли учні Фрейда почали замислюватись над тим, що емоції йдуть в тісному контакті з тілом.
Наші м’язи, кістки, шкіра пам’ятають усе, що з нами відбувається. Емоції, що впливають на нашу психіку, наче “записуються” в наше тіло, працюючи з яким ми можемо позбутися наслідків досвіду минулого, що травмував нас і закарбувався у тілесних зажимах.
Зовнішня оболонка людини схожа на живу фотографію її спогадів і думок. Кожна витіснена емоція, якій не дали розгорнутися та яку не прожили, є причиною м’язового зажиму, з яким неможливо працювати тільки фізично і треба підключати й духовний аспект практик.
Тілесно-орієнтована терапія пропонує спеціальні вправи для глибокого розслаблення й практики, навпаки, для м’язового тонусу, щоб врегулювати рівень накопиченого стресу, що виливається в різноманітні фізичні проблеми. Так, робота з тілом допомагає позбутися чи уникнути різних типів зажимів: надмірним контролем (в тілі він відбивається на стані голови), порушенням контактів (груди й руки), сексуальністю (пах) та стійкістю (ноги). Усі переживання закарбовуються в тілі, але усуваються тілесно-орієнтованою терапією.
