Є дуже гарний вислів:
“Страждання без необхідності – це не героїзм, а мазохізм” (В. Франкл)
Якщо Ви будете змушувати себе страждати, людям, які страждають краще не стане.
Відмовляючись від приємних речей Ви не допомагаєте Україні виграти війну.
Ви ПРОГРАЄТЕ цю війну, штучно запхавши себе в полон своєї власної в‘язниці. Ментальної в‘язниці.
Щоб допомогти іншим/країні – допоможіть спочатку собі. «Спочатку маску на себе, потім – на дитину»
Будучи в стані депресії Ви не те що не зможете допомогти іншим, іншим доведеться допомагати вам.
Страждати і відмовлятись від життя в підтримку страждаючим – це бомба сповільненої дії. Під загрозою не тільки власна психіка, а й ЕКОНОМІКА всієї держави.
(сходити в кафе чи зробити манікюр – це не «пир во время чумы» – це обіг грошей, без якого економіка падає. А разом з нею і ті люди, які працюють в тому ж кафе і мають збережень на місяць)
Живіть.
Не вмирайте заради людей, які зараз в підвалах/на окупованих територіях, а продовжуйте жити заради цих людей.
Живіть.
Живіть на зло всім рашистам і не дайте себе зламати. Бо чи не цього вони очікують — нашого страху і безпорадності? У нас завжди є наша остання свобода — як регувати на оточуючі обставини.
Ми можемо сидіти і ненавидіти весь світ, а можемо пишатись українцями. Чи не привід це для радості? Пишатись нашими захисниками, єдністю нашого народу, яку не могли уявити раніше. Пишатись тією Україною, яку ми бачимо зараз. Мужньою, сильною і незламною.
Ми можемо обрати сміятись.
Гумор – прекрасний безрецептурний антидепресант. Користуйтесь ним, якщо можете. Посміятись з мемасіків чи смішних відео – це легально!) психіатр одобрює.
Нам потрібно виграти війну. Кожен з нас НА СВОЄМУ ФРОНТІ і кожен з нас воїн (так, навіть ті, хто виїхав з країни)
А найгірше, що може бути – воїн, який впав духом.
Зараз НОРМАЛЬНО відчувати всі емоції. Сум, тривогу, злість, ненависть, розпач, вину, огиду, радість, захоплення ітд. І нормально не відчувати їх.