Депресія
За наступні пів року депресивні епізоди (якщо ще це не зробила) торкнуться кожного, хочемо ми цього чи ні. Депресія – неминуча стадія переживання горя. Своєю чергою горе – це неминуча стадія переживання втрати. Люди здебільшого лише звикли думати, що горе це лише про втрату близької людини, а, наприклад, матеріальне, то таке. Але це не так.
Нашій психіці в певному сенсі все одно, що втрачається. Якщо це важливо, ми переживаємо горе. У когось під час війни втрати драматично складні: близькі люди, домашні улюбленці, дім, бізнес. Але втрата сенсів, зрозумілого майбутнього, часу, перспективи, омріяного літа кінець кінцем, – це теж горе.
Втрати накопичуються, тому що катастрофічна ситуація все ще відкрита. Рано чи пізно доведеться проживати горювання вже втраченого, а щось ще попереду. Депресія як частина цього процесу неминуча. Краще не чинити спротив горюванню, разом із цим врешті приходить і прийняття, полегшення і сили.
Повернення патернів.
Приблизно під кінець другого місяця війни ми остаточно вийшли з шокового стану. Ще за кілька місяців пройшли стадію орієнтації. Це коли на емоційному рівні все ще погано, але на когнітивному рівні, що таке війна, в цілому, питань більше немає.
Зараз ми на стадії стабілізації. Не в сенсі, що все скоро буде стабільно, а в сенсі, що з початком цієї стадії ми намагаємось емоційний рівень також довести до стадії “питань немає”. Колись це навіть вдасться.
Так от, якщо під час шоку та орієнтація психіка може здивувати своїми проявами, не те що оточуючих, навіть власника цієї психіки. То на стадії стабілізації повертаються звичні захисні механізми, способи адаптації та патерни, констурктивні та деструктивні…
Тому, якщо хтось на початку війни готовий був кардинально міняти життя, але досі так цього і не зробив, то є велика ймовірність “повернутися у минуле”, намагатися жити по старим лекалам.
Самотність та нарцисизм
Ми живемо в нарцисичну епоху. Соціальні мережі, рейтинги, зірочки і т.д. І як би це не вражало, але це найбільша війна в Європі за останні 80 років поглине цю епоху, а ця епоха вже поглинає війну. Феномен “Тік Ток” війни, травми свідка, бо всі події онлайн, різні ІПСО, – досліджень на роки.
Ми вже знаємо, що повертаються звичні адаптивні механізми, в тому числі й швидкий дофамін як психологічний ресурс. Лайки, перфоманс в соціальних мережах, все це роками інтегроване в наше життя, як форма нагороди себе.
Тому під час війни маємо унікальний візерунок – люди починають використовувати звичний спосіб, щоб хоч якимось задоволенням підтримати себе під час війни, але це створює ілюзію, що всім навколо вже добре, адаптувались до війни та живуть нормальним життям.
Це посилює самотність та відчуття на індивідуальному рівні: “Всі такі молодці, і тільки мені погано.” Як психотерапевт офіційно заявляю, погано всім. Настільки, що коли з’явилася можливість, люди почали влаштовувати посівну “вподобайок”.
Межовість
Цей пункт також витікає з попередніх. Калейдоскоп круасанів в сторіз і одночасно постів про збори для ЗСУ може викликати межовий стан. У багатьох є все ще внутрішня спроба поділити людей на “нормальних” і “ненормальних”, хвалити одних та засуджувати інших, розмежовувати світ на чорне і біле, не визнаючи серединності.
Нас всіх дуже штормить, і нам ще якийсь час жити на фоні війни та воювати на фоні життя. Так буде якийсь час, особливо на початку стану стабілізації, який триває досить довго.
Гостінг
Гостінг, це коли людина просто обриває контакт без пояснення та попередження. Чи ви пишете людині, вона прочитала повідомлення, але не відповідає. Це відбувається і почне тільки посилюватися. В робочих стосунках, між друзями, в тіндерах, – всюди, крім зовсім ближнього кола, і то питання.
Це відбувається через неймовірне емоційне виснаження. Усі ресурси йдуть на опрацювання об’ємних переживань: горювання, болю, ненависті, гніву і т.д. На контакт просто не вистачає сил.
На початку війни “як ти?” було про турботу, любов, піклування. А зараз це дістало. Бо немає сил щось пояснювати, описувати, і все це ще раз переживати. Бачиш це питання і думаєш: “ой, ну його”. Усюди, де в контакті з людиною потрібно переживати – вакантна точка входу в гостінг. Коли прийдемо до тями та з’явиться ресурс, цього одразу поменшає, але зараз, на жаль, буде багато.
Автор: психотерапевт Ілля Полудьонний.
