…який знову посилився, піднявши свою гойдалку на чергову вершину стресу.
Що ми можемо зробити в такому становищі, щоб тримати своє психічне здоров’я у відносній нормі?
Розібратися зі своїм почуттям провини.
Ми буваємо собою незадоволені частіше, як задоволені, і цьому є багато причин: прищеплені базові установки, внутрішній (давній) конфлікт, і, звісно, актуальний конфлікт, тобто цей неймовірно важкий виклик, який ми зараз проживаємо.
Що важливо в роботі з відчуттям провини?
- Розуміти, що на щось ми маємо вплив, а на щось – ні.
- Розуміти, що людина не всесильна.
- Зрозуміти можливості свого впливу: це я можу зробити, а це – ні фізично, ні за іншими можливостями – ні.
- Те, що визначили як “Я можу зробити?” – не відкладаючи зробити. Так знизиться напруга.
- Будь-яка, навіть маленька справа, зроблена від душі, витягує відчуття провини із внутрішнього світу, і це також добра практика проживання цього віддчуття.
Розуміти, що сіро і холодно, бо осінь.
Природа вмикає свій природний режим економії енергії. Отож є сенс і потреба ввімкнути і свій.
Що у нас забирає і з’їдає більшу частину енергії?
- Самопоїдання. Мозок може бути досить вороже налаштований до тіла, якщо знехтувати цим самим тілом. Тому увага до тіла – це частина психічного здоров’я. А це – їсти те, що вдається дістати смачного, спати за можливістю нормально, щоб відсипатися. Рухатися, без цього ніяк.
- Спілкування з людьми, які виснажують. Так, буває, що людина, яка сконтейнерувала в собі злість, агресію тощо, хоче, точніше має потребу, вимістити це на комусь. Тому якщо відчуваєте щось подібне, залиште ці контакти. Ідіть за світлими людьми
- Робота, яка не подобається. Важливо на зламі цих болей, які кристалізують і наші внутрішні опори, відчути, що сильного відкрилося у вас. Це може бути щось таке, про що ви раніше не знали. Але воно проявилося, допомогло вистояти, і тепер ви можете на цьому будувати нову діяльність, хобі, роботу. Важкі часи відкридають зайве і показують справді важливе, показують дар.
Приділяти увагу душі.
Наша психіка – візуальна за своєю природою. Вона любить кольори, загалом красу. Тому зараз, коли дощ і сірість, їй треба їх додати. Квіти, яскраве листя, барвисті шапочки і шарфики.
Згадати і продовжувати звички, які гріють душу.
Обійматися з рідними – реально і в думках (мозок, до речі, обійми словесні, віртуальні, “сердечками” так само сприймає як справжні).
Пекти рідні звичні смаколики. І попри все – мріяти! Мрія – те, що дає нам крила і якимось дивним чином, що виходить за мені свідомого, на рівні підсвідомості додає нам сил, додає ресурсів, про які ми не знали. І обов’язково додає чогось хорошого.
Авторка: психологиня Тетяна Вишко.
