Чим ближче до 24 лютого, тим більше охоплює тривога, неспокій. Все частіше ми згадуємо події торік, що було до цього, що передувало, що наче опосередковано підказувало нам, що добре не буде. А ми не помітили, не зрозуміли, проігнорували, або наша підготовка виявилася якоюсь не такою…
ЗМІ і соцмережі теж щедро нагадують нам про те, а як же воно було рік тому.
Логічно і нормально, що в таких умовах ми підсилено відчуваємо тривогу.
Інколи навіть цього знання достатньо, щоб заспокоїтися і зрозуміти, що “зі мною все нормально”.
Чому це відбувається?
Тригер (маркери, пов’язані з травматичними подіями) активує первинний травматичний спогад.
У будь-яких річницях наша психіка схильна шукати повтори, закономірності, підказки. На новий рік ми чекаємо дива і початку нового життя. А на річницю початку повномасштабної війни – боємося знову мати подібні втрати і переживання.
Ті, хто в своєму житті втрачав близьку людину чи переживав екстремальні події, дуже добре знає, що ближче до року посилюються переживання, згадування, можуть з’являтися якщо не нічні жахіття, то тематичні сни… І навіть коли вже пройшло чимало років все одно ближче до цієї дати ми думками повертаємося, згадуємо, хвилюємося…
Ефект річниці тілесно ми можемо проживати дуже схоже до проживання реальних травмуючих подій.
Але ВАЖЛИВО, що не всі будуть переживати ефект річниці. І не у всіх він буде однаково гострим.
В ідеалі за рік досвід травмуючих переживань має зустрітися з досвідом відчуття внутрішньої сили і ресурсу. Це дає сили жити далі і будувати нове життя з нової перспективи, з новими можливостями і обмеженнями.
Як підтримати себе і своїх близьких:
1. Прийміть свої реакції як нормальні.
Не забороняйте собі проживати “погані емоції”: плачте, кричіть, сваріться. Але екологічно до себе і до інших.
2. З’ясуйте, чого саме ви боїтесь зараз.
Наприклад, що буде новий посилений напад, а ви знаходитесь в зоні підвищеної загрози; що у вас не вистачить харчів, ліків, води…; що у певний момент ви не зможете виїхати… Перелік можна безкінечно продовжувати. Коли ви розумієте, що саме вас найбільше лякає, ви можете в міру можливості підготуватися і так додати собі впевненості.
3. Шукайте і не соромтесь просити підтримки в тих, хто стабільніший за вас.
Не соромтесь говорити про свої хвилювання з тими, кому довіряєте. Або навіть своєму щоденнику.
4. Зверніться до свого успішного досвіду.
Згадайте, як ви успішно пройшли навіть найважчі моменти свого життя, зафіксуйте джерела своєї сили.
5. Продовжуйте робити елементарні буденні речі.
Вмиватися, одягатися, ходити на роботу, на тренування, заварюйте ранкову каву…
6. Вимальовуйте свою тривогу.
Викладайте її в дію: приготувати їжу, прибрати, задонатити…
7. Знайдіть спосіб потурбуватися про себе.
8. Організуйте День пам’яті, з обговореннями, ритуалами вшанування пам’яті загиблих.
Коли варто звернутись до психолога:
- коли самостійно не вдається опанувати тривогу;
- якщо рівень тривоги настільки сильний, що заважає зосередитися на справах.
Психолог створить безпечний простір, простір довіри для безпечного проживання горя і втрати.
І пам’ятайте, що ми вже рік прожили в умовах повномасштабної війни і майже 9 років війни. За цей час ми прожили багато дуже різного досвіду. Були моменти слабкості і сили. Були втрати, але були і здобутки.
І ми надзвичайно сміливі, сильні і нездоланні, бо щоденно знаходимо в собі сили жити далі.
Дякую кожному з вас, що обираєте Життя. Дозволяєте собі жити і відчувати.
Авторка: психологиня Ірина Губеладзе.
