▪️ Розчинитись в партнері.
В таких стосунках є вчитель та учень. Ми дійсно розширяєм свій світ в партнерських стосунках, але це дещо інше. Партнер виконує роль Месії, його цінності можуть витісти наші цінності, його думка – єдиноправильна, і взагалі таких не буває і ви його не заслуговуєте, але трапилось 5 пришестя і він (вона) звернув свій променистий погляд у вашу сторону. В таких стосунках ви часто поступаєтесь своїми потребами задля потреб партнера. В таких стосунках партнер програє батьківську роль.
▪️ Стати для партнера останньою надією.
Хто ж як не ви дасть цьому (цій) ображеному та обездоленному промінь надії, хто як не ви буде покладати все для стимулювання, натхнення, навчання, просвітництва і далі по списку. Все ваше життя перетворюється на суцільний квест по вихованню і підвищенню рівня життя вашого партнера. І бінго, тут вже саме ви виконуєте батьківську роль.
▪️ Стати для партнера господарем.
У цьому випадку з партнера ліпиться якийсь «ідеальний образ», який існує лише у вашій голові. Інша людина сприймається, як повна нікчема, раб, функція, нездатна на щось путнє, його треба «виховати» і «вчити розуму» за допомогою постійної критики та принижень. Причому критикувати і принижуватись будуть саме ті якості, в яких інша людина неординарна. Єдине , що не допускається в такій моделі – це свобода та незалежність.
▪️ Партнер як вигідний фон.
Це нарцисичний тип стосунків. Інший потрібен тільки як слабке відображення, фон, на якому яскравіше та ефектніше видно саме вас.
Якщо партнер наважиться не признавати або бачити в нас не ідеал, тобто не виконувати правильно функцію, скоріш за все буде замінений або ж обезцінений та утилізований, як такий що не задовільняє вимоги.
Авторка: психологиня Юлія Ємельянова.
