«Моя донька/син зовсім нічим не цікавиться… жодних захоплень та інтересів…”
Досить часто такі скарги можна почути від батьків підлітка. Цьому є природне пояснення: підлітковий вік. Не дарма його ще називають кризовим та випробувальним для батьків. У цьому віці природньо знижуються інтерес дитини до навчання та пізнання нового, адже на перший план виходить спілкування з однолітками. Крім того, через гормональні зміни у підлітків часто змінюється настрій, хочеться лежати і нічого не робити.
Але є ще одна, на перший погляд непомітна причина. Згадайте, як часто Ви підбадьорюєте та підтримуєте свою дитину в його діях? (навіть якщо вважаєте це захоплення дурницею або безперспективним)
Як часто Ви знецінюєте або просто не помічаєте успіхів дитини: дрібних або трохи більших? (А й справді, дитина ж не вічний двигун вигадала, а лише виконала домашнє завдання. А те, що вона вперше це зробила самостійно, то це ж дрібниця, невже за таке треба хвалити?)
Згадайте свою дитину у 5, 7, 10 років. Які в дитини були інтереси, чим вона із захопленням займалася?
Ви долучалися до цих захоплень чи забороняли, знецінювали? Чи сприяли розвитку цих інтересів? (Погодьтеся, досить легко підтримувати, якщо дитина цікавиться іноземними мовами чи танцями. А якщо в дитини «незвичні інтереси»? Наприклад, збирати жучків, приносити додому покинутих кошенят, будувати халабудки з мотлоху)
А тепер згадайте про свої інтереси та захоплення. Чи є вони у Вас? Вони приносять задоволення чи життя зводиться лише до побутових справ (робота, прання, приготування їжі, виконання уроків з дитиною)?
Яких батьків бачать Ваші діти? Натхненних і відкритих до нового досвіду чи постійно втомлених без радощів життя? Який приклад вони візьмуть у своє життя?
Що ж робити, щоб змінити ситуацію?
Змінювати свою поведінку та своє ставлення до життя і до своєї дитини. Вчитися не критикувати, а підтримувати.
ВИХОВУВАТИ НЕ ДИТИНУ, А СЕБЕ…
Авторка: психологиня Наталія Коваль.
