Однак будь-які емоційні реакції відіграють велику роль. Наше тіло і наша психіка взаємопов’язані: то, що відбувається в душі, миттєво відбивається фізіологічно у вигляді певної міміки, блідості або почервоніння шкіри, прискореного серцебиття, сліз, сміху, поз тіла. Емоції виражають себе через тіло, а тіло впливає на душевний стан. На цьому, наприклад, побудована система релаксаційних автотренінгів: розслабляючи тіло, ми заспокоюємось психологічно.
Не буває «поганих» і «хороших» емоцій, будь-які почуття мають право на існування і виникають не випадково.
«Поганими» ми називаємо ті почуття, які нам важко пережити, але це не означає, що вони «погані». Почуття виникають поза нашою волею, поза свідомого контролю. Досить складно зусиллям волі змусити себе не ревнувати, не боятися, не гніватися і не відчувати горе. Свідомо ми можемо лише вирішити, що з цим почуттям робити далі, як поступати з точки зору пристойності – висловити його прямо зараз або трохи пізніше, наодинці з собою або близькими.
Часом ми боїмося втратити над собою контроль, виявляючи емоції.
Під час гніву можна застосувати насилля, а під час радості можна виглядати смішним. Тому наші емоції лякають нас. Так само ми боїмося прояву емоцій з боку інших людей. Саме тому в суспільстві не прийнято неконтрольоване вираження емоцій, що породжує масу стереотипів і правил поведінки.
З дитинства нам твердять: «Ти ж дівчинка, як ти можеш злитися?» або «Ти ж хлопчик, а чоловіки не плачуть». Типова помилка – «заборона» на переживання горя. Але горе необхідно оплакати, прожити, відпустити. Це природна адаптивна реакція на ситуацію. Ставши дорослими, ми часом не знаємо, як справлятися з емоційним стресом – своїм і чужим. Але треба запам’ятати: жодна з наших емоцій не є небезпечною, вони – наші союзники, від яких не варто постійно чекати підступу.
Пригнічуючи болісні емоції, ми даємо їм вихід через тіло, що нерідко обертається хворобами: психосоматичні і гормональні захворювання на фізичному рівні, фобії, неврози, серцево-судинні проблеми і психологічні. Самоконтроль викликає фрустрацію, створюючи небезпечний розрив між тим, що ми відчуваємо і як поводимося.
Але варто тільки почати прислухатися до своїх емоцій, як ви встановите зв’язок з самим собою, зможете висловити своє «Я» і станете зрозумілим людям. І таким чином, придбаєте здатність тонко взаємодіяти з іншими, бути щасливим, відчувати себе живим далеко від стану глибокої байдужості, який може розвинутися, коли емоції систематично придушувались протягом тривалого часу.
Як навчитися проявляти емоції?
Для початку необхідно чесно визначати, називати їх і визнавати свої емоції в тому вигляді, в якому вони є. Дозвольте собі відчувати їх в повній мірі.
Виплескуючи гнів, ви якраз заміщаєте цим прояв насильства. Проживаючи горе, ви знову наповнюється енергією життя. А радість і сміх посилюють імунний захист. Прояв почуттів, в свою чергу, дасть вам внутрішню розкутість. Крім того, емоції повідомляють нам найважливішу інформацію про нас самих або про те, з чим ми маємо справу. Тому довіру до своїх емоцій можна і потрібно виховувати і тренувати.
Авторка: Аріан Кальво, клінічний психолог і психотерапевт.
Переклад: Юлія Липій
