Хочу повернути сім’ю! Далі зазвичай іде “він пішов/вона пішла від мене”. Відзначу, що мабуть ми дорослішаємо, бо “мене покинули” трапляється все рідше.
Зруйную ілюзію одразу: сім’ю повернути в такому випадку не можливо. Це не втрачена річ, яку десь якось можна знайти чи замовити майстрові ремонт. Сім’я – система стосунків. Ті, які були раніше, віджили себе, відмерли, тому партнер і пішов. Це означає що? Це означає, що якщо людина вам дорога, то потрібно будувати нові стосунки з нею. Так, так! Не повернути минуле, а спробувати будувати нову сім’ю з тією ж людиною!
Це буде не зовсім так, як при першому знайомстві, бо досвід стосунків саме з вами залишиться. Хоч у тому досвіді є повний спектр – від моментів щастя, вдячності, близькості до образ, холоду, неприйняття і нерозуміння, у фокусі будуть останні, бо їх більше, вони переважили. І це потрібно враховувати. Цілком можливо, що для партнера ви вже безповоротно у категорії “колишні”, але навіть у такому випадку кроки, описані нижче, будуть корисними.
З чого почати
Не чіплятися за “було ж все нормально” (“раніше ж все всім підходило”, “ніхто нічого проти не казав”, “я звик/звикла”). Це минуле. Треба думати, як надалі не наступати на ці граблі сліпоти, на що звертати увагу. Бо направду і сигнали були, і ви їх чули–бачили–відчували, але відмахувалися, як від дріб’язку, сподівалися, що само все якось розсмокчеться.
Уважність до зворотного зв’язку, до того, що транслює інший, – навик корисний для життя загалом. Якщо точка неповернення пройдена і побудувати стосунки заново не вийде, це вміння стане в нагоді з наступним партнером.
Не звинувачувати ні себе, ні партнера. Етапу звинувачення зовсім уникнути не вдасться, особливо на початку кризи, бо це спроба психіки повернути контроль над ситуацією. Ілюзія “якщо я знайду причину і хто винен, то зможу все виправити” відволікає і заспокоює. Але тримає на тому ж місці. Тому можна і варто повертати себе в конструктивне русло, як тільки ловите себе на таких думках. Інколи допомагає мантра “Я – ок, партнер – ок, все склалося як склалося. Треба думати, як я можу змінити ситуацію”.
Бачити в партнері людину, намагатися почути її. Це не лише розпитувати і слухати, а й сприймати інформацію, яка суперечить нашому баченню себе, не як напад, від якого треба захищатися, а як спробу донести свою думку, пояснити свою потребу.
Сюди ж відноситься і поважати особистісні межі, розуміти “ні”, “не хочу”, “не можу”. Істерики, скандали, дзвонити і висіти годинами на вухах, щоб переконати повернутися, тиск на дітей і спільних знайомих – це лише укріплює думку партнера, що піти було правильне рішення.
Разом з цим чути себе, бачити людину в собі. “Скажи мені, яким/якою ти хочеш мене бачити, і я таким/такою стану” не спрацює, якщо це буде насильство над собою для підлаштування під партнера, а не кроки росту, зрілості.
Якщо знаєте за собою помилки, зробіть з них висновки. Якщо все робили правильно, але партнер має претензії – розберіться в них з психологом, щоб відокремити, де про вас (це ви змінити можете), де про партнера (тут ви безсилі, це не ваше поле відповідальності).
Бачити партнера таким, яким він є – не був при першому знайомстві чи одразу після заручин і т.д., а є зараз. Може ви тримаєтеся за минулу картинку, спогад, а тієї людини вже нема насправді. Є схожа, але трохи інша.
І ця інша може бути ще бажанішою, а може навпаки, не цікавою. Але про це можна дізнатися не раніше, аніж подивитися і побачити себе зараз, бо ви вже теж інша людина з іншим досвідом та потребами.
Як продовжувати
Якщо партнер відчує, що ви готові до змін, готові робити кроки йому/їй назустріч, і відгукнеться на пропозицію будувати нові стосунки з вами, важливо втриматися від спокуси йти звичними стежинами. Тягти його/її до нафантазованої вами ідеальної картинки і погоджуватися на все, стаючи собі на горло – однаково шкідливо.
У вас буде різне бачення нової ідеальної сім’ї і вже є різні потреби. Компроміси, коли доводиться кожному від чогось відмовлятися, мають низьку ефективність. Вигідніше шукати варіанти, які б задовільнили обох. І знайти їх цілком реально, якщо ставити це за мету і дотримуватись отих, виділених жирним, кількох правил вище.
Якщо в сім’ї є діти. Зміна стосунків і навіть розлучення батьків саме по собі не позбавляє прав і обов’язків бути батьками. Якщо стосунки з дітьми були гарні – підтримуйте їх. Якщо не дуже – будуйте заново, по цій же схемі.
Ці кроки не дають гарантії, але дають шанс. Навіть якщо поновити стосунки не вдасться – бажання і зусилля одного партнера для цього недостатньо – навички слухати себе і партнера, бачити і поважати потреби свої і партнера, жити без звинувачень, з фокусом на те, як знайти рішення, підходяще для обох, змінять життя на краще.
Розбачити прочитане вже не вдасться, тому скористатися ним чи ні – ваш свідомий вибір.
