Мабуть, кожен із нас стикався з таким станом як прокрастинація, тому сьогодні вирішила поговорити з Вами саме про це.
Перед прочитанням цього тексту я хотіла б задати Вам одне питання.
Чи знайомі Вам думки на кшталт:
- «Не буду і починати, в мене й так нічого не вийде»
- «Я не вірю, що я на це здатна»
- «Раніше в мене нічого не виходило і цього разу теж нічого не вийде»
- «Краще буду мовчати, бо зараз знову скажу якусь дурню і всі сміятимуться»
- «Мене хвалять, бо так прийнято, насправді я цього не заслужила»
- «Я знову хочу надто багато, знову «розкатала губу»».
Саме цi, травмуючi наше Его думки і можуть стати причиною прокрастинації. Простіше кажучи, ми не віримо в себе, тому як, коли в нашому житті ми стикнулися з тим, що ті люди чи обставини, які мали створити для нас відчуття безпеки та впевненості, натомість побудували навколо нас ґрати із заборон, дорікань та жорстокої, часто, безпідставної критики. Причин такої критики може бути безліч, наприклад, самоствердження шляхом зменшення цінності іншої людини.
Давайте спробуємо розібратися разом, якi ж процеси відбуваюся в нашому мозку в той час, коли ми прокрастинуємо.
Отож, всi нашi цілi, планування майбутнього та довгостроково поставленi задачі, такi як покращення розмовної англійської чи здобуття навичку гри на фортепiано формуються в префронтальній корi головного мозку.
Префронтальна кора головного мозку відповідальна за логiчну складову нашого життя. В той же час, певні конкретні стимули потребують негайного задоволення, наприклад, пошук ідеальної сукні, яку будеш одягати коли гратимеш на інструменті чи перегляд тонни відеоуроків з англійської мови, пiсля яких, так нічого і не засвоїш. Це все генерується лімбічною системою головного мозку людини. Лімбічна система відповiдає за наші емоції.
В наслідок постійної «боротьби» лімбічної системи та префронтальної кори головного мозку і формується наша діяльність.Тобто, імпульси, які генерує лімбічна система, сильніші, аніж імпульси, які виробляє префронтальна кора. Саме в наслідок цього ми і починаємо займатися всім на світі, тільки не тим, що нам зараз «кров з носа».
Отже, прокрастинація – це схильність до постійного відкладання важливих і термінових справ, що може призводити до життєвих проблем та негативних психологічних станів.
Кріс Бейлі у своїй книзі «Рік продуктивності. Експерименти з часом, увагою та енергією» виділяє 6 причин прокрастинації, а саме:
– Ми прокрастинуємо, коли завдання, яке стоїть перед нами, видається нам нудним.
– Працюючи над задачами, ми не відчуваєме користі від нашої роботи, самі не можемо відповісти собі на питання «Чим те що я роблю може допомогти мені чи ще комусь? Для чого це взагалі?»
– Складні задачі. Тобто, це такі завдання, коли нам видається, що ми не зможемо їх осилити.
– Неоднозначно побудоване завдання. Відсутність плану. Те саме відчуття коли «не знаю за що взятися, тому поки не робитиму нічого»
– Завдання не має для Вас цінності. Те, що Ви робите та мета до якої нібито йдете, ніяк Вам не відгукується.
– Задачі абстрактні, Ви не можете побачити реального результату ні одразу, ні згодом.
Чи помічали Ви, що коли починаєте думати про те, що з понеділка почнете бігати морафони, то Вам видається це доволі простою задачею, проте, приходить понеділок і Ви стикаєтесь з мільйоном труднощів, які стоять на вашому шляху до того самого вранішнього бігання?
Дослідження активності нашого мозку виявили цікавий феномен. Коли ми уявляємо себе в майбутньому, та коли уявляємо Джима Керрі в балетній пачці, рекції нашого мозку майже нічим не відрізняються. Наш мозок майже не розрізняє нас в майбутньому з будь-яким улюбленим чи абстрактним персонажем.
Цю специфіку нашого мозку дуже важливо зрозуміти. Тому як, саме вона доволі серйозно впливає на нашу продуктивність. Поки ми сприймаємо себе в майбутньому надто ілюзорно, наша психіка думає «окей, я запросто можу подивитися ще одну серію серіалу, бо «Я з майбутнього» настільки класна, що запросто все розрулить потім сама». А саме це і є прокрастинацією.
Пропоную Вам розглянути, варіанти боротьби з прокрастинацією:
- Спробуйте позбавитися максималізму в постановці цілей та задач, робіть рівно скільки скільки реально можете зробити.
- Будьте чесними самі із собою.
- Навчіться планувати свої задачі на день, місяць та рік. Це допоможе Вам реально оцінювати стан речей.
- Намагайтеся позбавитися від перфекціонізму.
- Зробіть так, аби місце в якому Ви працюєте подобалося Вам, аби Ви отримували задоволення знаходячись там.
- Винагороджуйте себе за великі та дрібніші успіхи.
- Старайтесь довго не роздумувати, просто приступайте до роботи.
«Зазвичай, на страх та роздуми перед якимось ділом йде більше часу, аніж на саме діло»
Авторка: психологиня Соломія Коваль.
Джерело: “Психологічна підтримка дорослих дітей токсичних батьків”.
