Частина 1 – Чому вона виникає?
З початку війни дуже часто звучить проблема почуття провини, але насправді це не новий феномен, бо провина і травма дуже міцно зв‘язані. Подумайте от про жертв зґвалтування і як часто вони себе звинувачують («треба було завзятіше захищатись», «навіщо я одягнула коротку спідницю», «пожаліла гроші на таксі і пішла додому пішки по темній вулиці»), хоча погодьтесь, винен виключно злодій.
Що ж призводить до почуття провини? Адже воно виникає не просто так і не виникає у всіх людей, які знаходяться в одній і тій же ситуації. Справа в тому, що тут велику роль відіграє досвід.
⠀
У кожної людини є свої уявлення про те, як працює світ, які формуються протягом усього життя але закладаються вже з найперших років. У випадку з провиною, у людини можуть існувати переконання морального характеру на кшталт «нічого не буває просто так, всьому є причина», «я заслуговую на покарання», «моє життя не таке важливе, як життя інших» і т.д.
⠀
І коли стається травматична подія (така як війна – люди помирають, перебувають в небезпеці), то це тригерить так звані дефективні схеми у поведінці та мисленні людини.
⠀
Людині вдається уникнути небезпеки, в той час як іншим – ні, внаслідок цього виникає провина та сором, отож людина, щоб допомогти собі, вдається до різних спроб:
відновити баланс (заслужити своє виживання через певні дії – наприклад, волонтерська робота без сну і хвилинки спокою).
⠀
оцінити те що сталось( «провина – це моє покарання за те що зі мною все добре поки інші в небезпеці», «якщо я не відчуватиму провину то цим зневажатиму людей які віддали своє життя за захист країни»)
⠀
знайти сенс у тому, чому саме вона вціліла, починають виникати нав‘язливі думки щодо цього
В результаті усі ці спроби також викликають почуття провини і тільки підкріплюють його і виникає такий собі цикл негативних думок♻️
Що ще може срияти виникненню почуття вини? Крім глибинних переконань, є ще низка передумов, що підсилюють цей стан:
❌ Дитяча травма, надто часті звинувачення з боку батьків («тобі треба було вчинити інакше, щоб цього не сталось», «ти щось наробив, а мама має розгрібати»). Діти і без цього мають тенденцію до самозвинувачення, яка б ситуація не була (не просто так при розлученнях вони вважають, що це сталось через них), якщо це підсилюється з боку батьків то навіть у дорослому віці ця «внутрішня дитина» також звинувачуватиме себе перед дорослими.
❌ Низька самооцінка – тут у людей є тенденція недооцінювати себе, цінність свого життя і внаслідок цього, коли їй вдається вберегти себе від небезпеки і вижити, на відміну від інших, то вважатиме це несправедливістю, бо життя інших-важливіше ніж своє
❌ Депресія – при депресії переважають негативні думки щодо себе і оточення, а це ніяк не сприяє здоровій оцінці ситуації і своєму місці в ній
❌ Відсутність навичок справлятись з травмою – тривала втеча від переживань та емоцій замість того щоб працювати з ними
❌ Відсутність підтримки з боку близьких, людського спілкування і розділення переживань та емоцій
Звичайно, що чим більше таких передумов, тим сильнішою буде провина
В наступній частині статті коротко розглянемо ознаки провини вцілілого та способи дати собі раду з такими думками. А поки пам‘ятаємо – будь-яка ваша реакція (в тому числі, провина) на ненормальну подію – це нормально ❤️
Автор: Крістіна Гнеушева
