Життя завжди сповнене викликів долі і кожна людина стикається з досвідом утрати.
Зараз українці платять непомірну високу ціну за право бути вільними: загибель рідних, каліцтво, полон чи невідомість, втрата житла і соціальних зв’язків. Та будь-яке горе рано чи пізно починає відчуватися не так гостро – у нього, відповідно до теорії психіатра Елізабет Кюблер-Росс, є п’ять стадій, які послідовно змінюють одна одну.
Перша стадія: заперечення
«Я не можу в це повірити», «Такого не буває», «Не зі мною!»
Часто це початкова стадія, у вигляді тимчасового захисту, що проявляється заціпенінням і шоком. Тому вона може супроводжуватися зниженням мислення і дій. Перші години, дні і навіть тижні людина просто відмовляєтеся приймати те, що трапилося.
Можуть бути прогалини в пам’яті (людина не може згадати події попереднього дня і не пам’ятаєте, коли останнього разу їла…), дезорганізацією (людина раз у раз забуває чи губить ключі або телефон), неадекватною реакцією на будь-які події (людина поводить себе не так, як звичайно, відчуває себе ніби кимось іншим).
На цій стадії людині важливо не тікати від проблеми, важливо говорити проте, що хвилює з рідними та друзями, шукати підтримку, важливо дати сабі час для проживання даної стадії. Якщо ви той, хто поруч, допоможіть організувати необхідні моменти, будьте тим, хто може мислити критично і потурбуватись про базові потреби.
Друга стадія: гнів
«Чому я? Це несправедливо!»
Коли відбувається усвідомлення того, що зміни реальні і вже нічого не змінити, заперечення часто переходить в злість. Люди схильні дратуватися, відчувати біль і шукати винних, звинувачуючи когось або щось в тому, що з ними відбувається.
На цьому етапі потрібно постаратися перестати весь час прокручувати події минулого у своїй пам’яті. Обговоріть тяжкі моменти з рідними чи друзями, які разом з вами пройшли через те ж саме, розкажіть, які саме почуття і емоції ви переживали. Так ви даєте вихід своїм страхам і почуттю провини, отримуєте підтримку близьких і розумієте, що ви дійсно зробили все, що було у ваших силах.
Якщо ви поруч з тим, хто переживає втрату, станьте для нього «безпечним контейнером», щоб просто прийняти всі ці емоції.
Третя стадія: торг
«Я винна, що не відмовила тебе іти на війну!», «Може ще є надія!»
Це спроба відкласти неминуче. Люди починають торгуватися, аби віддалити небажані зміни або знайти вихід із ситуації. На цій стадії людина дає обіцянки або укладає якісь угоди, щоб отримати можливість ще трохи пожити за старими правилами. Дуже непросто прийняти нову соціальну роль: вдова, біженець, мати, що втратила дитину, воїн, який вижив і бачив загибель побратима.
Люди в цей період час звертаються до Бога, до знахарів, екстрасенсів, до тих, хто дасть надію.
Торг часто пов’язаний з почуттям провини. Людині можна допомогти, заохочуючи її проговорювати ці почуття або вона може написати листа і всі переживання «вилити» на папір.
Четвертий етап: депресія
«Я такий нещасний, покинутий Богом і людьми?»; «До чого спроби?»
Коли приходить усвідомлення того, що торг не приносить результатів, а наближаються зміни, які стають все реальніше. Це викликає у людей стан пригніченості, смутку, страху, жалю та ін., в загальному – депресія: опускаються руки від безвиході і енергія життя залишає тіло, людина втрачає сенс свого життя.
Часто здається, що це найнижча точка в житті, з якої немає ніякого виходу. Тому зовні людина може демонструвати байдуже ставлення, замкнутість, відштовхування інших і відсутність інтересу до чого-небудь в житті. У таких ситуаціях людині не варто уникати контакту з іншими, адже саме співчуття та розуміння з боку оточуючих допомагають подолати травму.
П’ята стадія: прийняття
«Життя продовжується»; «Я не можу перемогти це, але я можу добре підготуватися до цього».
Незалежно від того, наскільки глибокими є страждання людини, повільно, але неухильно, вона повертаєтеся до звичного життя. Спочатку вона буде робити крок вперед і два назад, але поступово почне усвідомлювати те, що трапилося, і задіювати приховані «резерви сил».
На стадії прийняття людина не просто вчиться жити в нових умовах , а й мотивує інших, допомагає тим, хто опинився в важкій ситуації, надихає власним прикладом. До того ж усвідомлення того факту, що ці реакції, і переживання нормальні та не є ознаками слабкості – наповнюють людину силами прийняти те, що сталося і почати рухатися далі.
Звісно, рекомендації по цим стадіям загальні, і кожну ситуацію варто розглядати індивідуально.
Укладено по матеріалам із інтернету.
