Чи траплялася вам картина, коли люди успішні та задоволені своїм життям з нерозумінням (в кращому випадку, в гіршому — з осудом) ставляться до тих, хто не досягнув такого успіху?
«Ну в мене ж вийшло» кажуть вони, «треба поставити ціль, проявити наполегливість і все буде добре». Just do it!
Відповідно тих, у кого не виходить так як у них, вважають просто-на-просто лінивими.
Але не все так просто. Тут не враховується одна дуже важлива річ – ресурс. Адже навіть при дуже схожих зовні умовах, ми володіємо дуже різною кількістю внутрішніх сил.
Чому ж так відбувається? Щоб розібратися, розглянемо, які бувають ресуси:
🔹 Зовнішні – це спільні для всіх ресурси, такі як їжа, вода, інформація, що доступні на нашій планеті.
🔹 Особисті – ті ресурси, які належать власне нам. Склянка води і порція їжі, яку я можу мати. Мої друзі, захоплення, набрана мною ванна води тощо.
🔹 Внутрішні – моя внутрішня здатність протистояти життєвим труднощам. Здатність управляти власними емоціями, розуміти свої думки та емоції, здоров’я фізичне та психічне.
Коли ми кажемо «це мій ресурс» ми, як правило, маємо на увазі особисті ресурси. Це те, що дає нам сили відновлюватися. Але від чого залежить їх присутність у нашому житті?
Від двох основних факторів:
🔸 доступності загальних ресурсів
🔸 наявності внутрішніх ресурсів
Доступність загальних ресурсів залежить від тих умов, в яких ми проживаємо. Наприклад, чи зможемо ми отримати якісні ліки, їжу визначається нашим фінансовим становищем, наявністю необхідних товарів у магазинах чи аптеках; здатність знайти друзів залежить від того, чи є взагалі люди навколо нас. З тим наче все просто.
А от звідки береться внутрішній ресурс, від чого він залежить?
👉 від нашого вродженого типу темпераменту, набору генів з яким ми приходимо у світ;
👉 від умов нашого зростання.
Так, якщо у нас було більш-менш безхмарне дитинство, задовольнялися наші базові потреби, ми отримуємо внутрішнє відчуття опори, впевненість у собі і довіру до світу. Тоді нам достатньо слідкувати за вчасним поповненням особистісного ресурсу, щоб бути в балансі і досягати намічених цілей.
Інколи таким людям теж буває потрібна допомога. Наприклад у тому, щоб вчитися вчасно бачити, коли закінчується ресурс (тобто, коли варто зупинитися і відпочити). Чи у тому, щоб знайти «свій» ресурс, який найкраще відновлює сили. В цьому може допомогти мотиваційна література, коучинг тощо.
Якщо ж ми зазнали травми в дитинстві, фізичного чи психологічного насильства, занедбаності, замість внутрішнього ресурсу, цієї опори в собі, всередині зіяє прірва. Наслідком такого виховання буде занижена самооцінка, невпевненість в собі, недовіра до світу.
Ми можемо намагатися заповнити нестачу внутрішнього ресурсу достатньою кількістю особистого ресурсу. Тоді ми починаємо шукати опору в зовнішньому світі – в інших людях, досягненнях, приємних активностях тощо (часто такі пошуки закінчуються різного роду узалежненнями).
Нам навіть може частково це вдатися, і сяк-так ми будемо давати собі раду. Або й навіть досить добре буде вдаватися, і ми будемо доволі успішними, компенсуючи тим успіхом нестачу справжнього відчуття власної цінності.
Але ця конструкція буде дуже хитка і ненадійна (опори ж нема, пам’ятаєте?), і при найменших потрясіннях даватиме тріщину. Це можна порівняти з будинком і фундаментом. Ми можемо звести красиві і міцні стіни та дах (зовнішній ресурс), але якщо нема фундаменту (внутрішній ресурс), будинок не буде достатньо надійним.
Як нам віднайти цей внутрішній ресурс у собі, побудувати міцний фундамент? Саме для цього і потрібна психотерапія. Вона допомагає вилікувати рани дитинства і відшукати опору в собі.
Авторка: психологиня Анастасія Ковальчук.
Джерело: Психологічна підтримка дорослих дітей токсичних батьків.
