Всі емоції важливі, всі емоції потрібні. Це факт. Навіть та ж провина та сором можуть мати корисну функцію – вони роблять суспільство безпечним та люди залишаються людьми. Провина спонукає нас діяти та виправляти наші помилки, робити нові корисні вчинки.
Такі активні дії дозволяють нам почувати себе краще в довгостроковій перспективі. А тепер уявіть світ без сорому та провини. Уявили? Навкруги люди, яким не знайомі муки совісті, співчуття, каяття, люди без кордонів…аб’юзери, соціопати, садисти… Брр.
Відмінність цих понять в тому, що сором пов’язаний із самооцінкою, образом Я (я якийсь не такий). Це негативне самоосудження, приниження власної гідності, бачення себе нікчемною людиною. Провина – це питання до поведінки (я зробив щось неправильне). Оцінка власних дій чи поведінки як небажаної, але при цьому внутрішньо ви не втрачаєте власну гідність. Провина є поширеним наслідком травматичного досвіду. Переживати сором набагато важче, ніж провину.
Але, коли ми говоримо про токсичне відчуття провини та сорому, картина трохи інша. Давайте розбиратися.
Людина часто відмовляється від своїх бажань, догоджаючи чужим. Провина стає “прискорювачем” для надмірної активності. Наприклад, я відчуваю, що я погана мама для своєї дитини, значить я буду її водити на всі можливі гуртки, готувати найвшуканіші страви та скуповувати весь одяг. Оцінюючи таку поведінку, можна здивуватися через недоцільність витрачених сил та засобів.
Якщо я нічого не роблю, то і сором мені не страшний. За лінню, боязкістю та нерішучістю людина свідомо чи несвідомо переживає сором. Внутрішні голоси безупинно ведуть діалоги в голові, малюючи все нові і нові сценарії. Ці голоси не налаштовані на вирішення проблеми, вони лише виснажують.
Часто, під час консультації клієнт вперше починає говорити про почуття провини та сорому, приймати та проживати. Саме цей процес допомагає відкинути чужі ідеї та сформувати свій погляд на себе. В цей момент розвивається “імунітет” до людей, які намагатимуться це токсичне почуття нав’язати. А ми з вами добре знаємо – ті, хто “одягають” на вас провину, хочуть вами маніпулювати.
Дозволяти очікуванням інших людей формувати наші прагнення, поведінку і, врешті-решт, життя, завжди викликатиме вину і сором, бо ми ніколи не зможемо”синхронізуватися” із суперечливими цінностями інших людей.
