Багато людей часто плутають поняття «самоцінність» та «самооцінка». Давайте спробую описати простими словами. Самоцінність – це основа. Самоцінність – це хребет. Це безумовне прийняття себе, незалежно від зовнішніх факторів.
⠀
Самооцінка має соціальний відтінок, тоді так самоцінність — внутрішня любов себе, визнання власної унікальності. Низька самооцінка створює проблеми у спілкуванні та формуванні своїх бажань. Самоцінність — стабільна і непохитна, навіть через зауваження чи жарти на вашу адресу. Ваше відчуття себе як повноцінної особистості не залежить і не страждає через випадкове слово чи думку.
⠀
На жаль, майже нікому з дитинства не прищеплювали самоцінності. Звідси «синдром самозванця», який переслідує багатьох дорослих людей, невдоволення власними здобутками, зовнішнім виглядом, ідеями.
⠀
Тому виникає логічне питання: а як же почати цінувати, після багаторічної звички себе критикувати та знищувати?
⠀
Одразу скажу, це не змінюється одномоментно. Процес прийняття себе не швидкий, він вимагає усвідомлення та фокусування на собі. Не достатньо просто повторювати кожного ранку як мантру «приймай і кохай себе». Неа. Просто фраза не працює.
⠀
Як я реагую на ті чи інші ситуації, що мені дійсно подобається і як я хочу жити – це перші питання, відповіді на які вам потрібно дати максимально щиро. Це будуть перші кроки. Так, важкі. Але це перші кроки маленької дитини до бажаного м’ячика на найвищій поличці.
Авторка: психологиня Євгенія Заморська
Джерело: “Психологічна підтримка дорослих дітей токсичних батьків”
