🫸 Сепарація – важливий етап в процесі становлення людини.
Поняття було введено угорською психотерапевткою Маргарет Малер.
Малер, у ході дослідження зʼясувала, що від народження дитина сприймає інших як продовження себе. Згодом вона починає відокремлювати себе від оточуючих, вивчає свої та чужі кордони.
Криза 3 р. – перший дзвінок, заява про право на самостійність. До речі, на думку Малер, здатність успішно пройти цю фазу – запорука психічного здоровʼя в майбутньому.
Друга сепараційна криза – підлітковий вік. Психологи вважають його повторним шансом на успішне відокремлення. Підростаюча дитина більш активно відстоює право на автономію, формуючи власну систему цінностей і переконань. Потреба в батьках стає меншою, прагнення самостійності – все більше.
🔻 Сепарація відбувається на декількох рівнях:
▫️ емоційний- здатність приймати рішення, виходячи зі СВОЇХ потреб;
▫️ ціннісний – формування власної картини світу;
▫️ функціональний – здатність забезпечувати себе;
▫️ конфліктний – здатність не травмуватися при протиріччях з батьками/іншими, уміння відстоювати свою думку.
Батькам важливо надати дитині можливість вчитися на помилках, нести відповідальність за свої вчинки.
🔻 Про те, що сепарація не відбулась або не завершилась, свідчить:
▫️ часте почуття провини;
▫️ труднощі із прийняттям рішень;
▫️ залежність від думки більш авторитетних осіб;
▫️ постійна потреба у допомозі та схваленні.
В процесі сепарації звʼязок з батьками поступово слабшає, людина вчиться спиратись на власний досвід. Підсумком успішного відокремлення є формування власної ідентичності, гармонія із собою та світом, надбання сенсу життя.
Публікацію підготувала психологиня Ольга Коробова.
