Нагородження себе почуттям провини
Після пережитої травматичної події, частою є присутність почуття провини.
Почуття провини, з докором дошкуляє тому, хто врятувався і не загинув.
Думки, розмірковування, самодокори та самозвинувачення «тих хто вижив», наче надокучливі мухи, повертають до хворобливих роздумів: «я вижив, коли інші не змогли…»;
– «що я робив під час травматичної події?»;
– «що я не зробив під час травматичної події?»
Люди з почуттям «провини того, хто вижив», часто можуть переживати інші симптоми посттравматичного стресового розладу:
- спогади про травмуючу подію;
- нав’язливі думки про подію;
- дратівливість та злість;
- почуття безпорадності;
- дисоціативні розлади;
- страх і спантеличеність;
- недостатність мотивації;
- порушення формули сну;
- головні болі;
- нудота чи біль у животі;
- соціальна ізоляція;
- думки про самогубство;
Як і у випадку посттравматичного стресового розладу, почуття провини у «тих, що вижили», може змушувати людину дивитися на світ як на несправедливе і небезпечне місце.
