Війна триває. Триває марафон, що потребує фізичних і психічних сил, витривалості і єдності.
Тривають наші емоційні гойдалки: тривога, злість, ейфорія, апатія змінюють одна одну, змішуються і ведуть нас до адаптації… Або ні.
Однією з найкращих, як це не дивно, емоцій в часі війни є злість. Злість надає сил, злість надає енергії діяти, заряджає і мотивує. Це абсолютно нормальна реакція в ситуації, коли на нас нападають.
Але злість – як вогонь. Нею можна зігріти, нею можна захистити, нею можна спалити ворожі танки, але нею можна і обпектися самому чи завдати шкоди своїм близьким.
Наша злість – це реакція на порушені кордони того, що я відчуваю як “своє”, реакція “захищай себе, бий агресора”.
Найважливіше – пам’ятати, хто ворог, хто агресор, на кого має бути спрямована наша здорова реакція злості. І діяти. Маленькими, доступними кроками протидіяти агресору.
Злість, гнів, лють – це поклик до дії: бий ворога!
А що, як я не можу?
Тоді злість може “перегоріти” і призвести до апатії або обпекти наших близьких.
Як не перегоріти?
Коли є поклик до дії, яка наразі неможлива, формується безпорадність і апатія. “Це неможливо, я не можу нічого вдіяти, нема сенсу щось намагатись робити”, – такі думки з’являються, коли “перегораємо”.
Як не обпекти близьких?
Коли всередині палає злість, якщо її не спрямувати у потрібне річище, в бік того, хто справді винний, того, хто дійсно порушив кордони – не лише психологічні, про які ми говорили в мирний час, але і державні, і фізичні, якщо не дати корисну задачу, ми почнемо зливати злість на тих, хто поруч.
Злість – дуже сильна тілесна реакція. Що робити?
Діяти там, де це можливо. Поки є запал і сили, знайти їм корисний напрям. Злість – це дуже сильна тілесна реакція, тож оптимально буде задіяти саме тіло. Добра ідея – займатися активними фізичними вправами: відтискання від стіни або підлоги, присідання добре дають вихід енергії, з користю для себе. Бо нам потрібна сильна психіка і сильне тіло, щоб вижити і жити далі, щоб перемагати і відбудовувати.
- Якщо відчуваєте хвилю люті – починайте робити фізичні вправи. Якщо це наразі неможливо, або неадекватно ситуації – міцно стисніть кулаки і відпустіть їх, дослухаючись до відчуттів під час розслаблення. Кількох таких стискань зазвичай досить, щоб прийти до більш врівноваженого стану.
- Не ставити завеликі цілі. Не знецінювати замалі досягнення. Використовувати силу енергії злості там, де це буде корисно, в тому обсязі, який є посильним і можливим.
- Направляти злість за адресою, тож діяти так, щоб “відбити” нападника. В тому числі турбуватися про себе, щоб бути психічно і фізично сильнішим, хай і “на зло” ворогам, не здаватися.
- Тримати контроль у своєму житті. Хай це будуть прості рутини, як почистити зуби або навести порядок навколо себе, якщо немає змоги чи сил на щось інше. Прості дії, де є ефект “натисни на кнопку – отримай результат”, допомагають відчувати свій контроль і не впадати у відчай чи безпорадність.
- Домовляйтесь про особисті кордони. Часто ми починаємо дратуватися через те, що ми постійно поруч зі своїми рідними, або й малознайомими людьми, і відчуваємо нестачу особистого простору.
- Можливість мати “свою територію” допоможе в тому числі і виходити в “зовнішній світ” для контакту.
Щоб не “прилітало” на близьких, проговорюйте словами важливі для вас потреби, домовляйтеся про дії і простір так, щоб максимально наблизити умови до комфортних.
Не накопичуйте роздратування ввічливими “та нічого, мені нормально, аби тобі було зручно” – це швидше призведе до вибуху, якщо не домовитись одразу спокійно про важливі речі.
Домовляйтесь про особисті кордони і власний простір, навіть якщо це може бути лише “моя чашка”, а не “моя кімната” – це додаватиме вам відчуття контролю над своїм життям і простором.
Якщо це можливо і ви відчуваєте в тому потребу, час від часу бувайте наодинці. Якщо це не можливо – робіть собі халабуди, занурюйтесь у віртуальні світи, книги, музику, домовившись з близькими, що в цей час вас можна турбувати лише у випадку небезпеки.
Не включайтеся в зайві суперечки, інтернет-бої та порожні розмахування кулаками. Не витрачайте корисну силу даремно.
І головне, пам’ятайте: ворог – це не ваші близькі. Ворог зовні. А наша сила у єдності з тими, хто заодно з нами.
Тож будьмо сильними, і направляймо наші сили нам на користь.
А якщо ви помічаєте, що не можете впоратися зі своїми емоціями, не зволікайте, звертайтеся до спеціалістів за допомогою.
Авторка: психологиня Оксана Єфремова
