Нові можливості під час кризи
Під час кризи кожен з нас щось втрачає: оптимізм, незалежність та почуття контролю над життям, а також такі звичні речі, як гарний сон, дружба, вільний час, плани на майбутнє. Коли звичний спосіб життя порушується, ми відчуваємо розгубленість і смуток, і нам навіть може здатися, що нічого хорошого вже не станеться. З чого почати, щоб побачити просвіт?
Байдуже сприймати втрати, які трапляються з нами, неможливо. Часто виникають почуття спустошення та безнадійності — така захисна реакція, яка захищає психіку від надто сильних переживань. Але ми відчуваємо себе живими лише завдяки різноманітності емоцій, які відчуваємо: відмовляючись відчувати смуток, ми не змогли б відчувати радість. Будь-яка втрата супроводжується періодом оплакування: від одноденного (наприклад, при втраті гаманця/телефону) до тривалого (скажімо, при втраті стосунків).
Захисний механізм заперечення, звичайно, може допомогти справлятися з ситуацією. Напрклад: в гаманці грошей було не так і багато, телефон вже старенький, а стосунки давно не влаштовували. Але тільки спочатку. Знецінюючи втрату, ми блокуємо горе, і воно застряє в нашому несвідомому, тому дозвольте собі сумувати за втратами, бо будь-яке горе має бути відгоряне. Знайдіть того, хто зможе вислухати, підтримати та розділити ваші переживання, не знецінюючи їх і не переконуючи вас у тому, що все на краще. Правда життя в тому, що ми не знаємо, як складеться майбутнє, і поняття «краще» таке ж неоднозначне, як поняття «добре» чи «погано». Смуток допомагає нам примиритися з фактом втрати. Не забути про нього, а осмислити та включити до свого душевного досвіду.
Шукайте маленькі сенси
Поки що ми не досягли того рівня, щоб контролювати природні явища, катастрофи, чиєсь життя чи смерть. Ми не всезнаючі і не всемогутні. Це факт, який слід визнати, щоб не брати на себе відповідальність за те, чому ми не можемо запобігти, чи виправити.
Разом з вірою у справедливість того, що відбувається, ми нерідко втрачаємо віру в себе. Як продовжувати жити у світі, який не виправдовує надій? Чесно визнати, що ми проходимо через важкий період і наші уявлення про нього не будуть колишніми. Оскілки вирішити глобальні питання вдасться не відразу, краще сфокусуватися на справах маленьких – тих, які приносять відчуття корисності та потреби зараз. Це може бути турбота про близьких, або допомога тим, кому гірше, ніж вам.
Відчуття безглуздості того, що відбувається, рідко буває тотальним і рівномірним: у нас залишаються дії, які трохи осмисленіші за інші. Наприклад, турбота про неповнолітніх дітей чи літніх родичів. Не чекайте від себе, що відчуватимете ті самі радість, щастя і задоволення, так само інтенсивно, як раніше. Просто, в будь-яких умовах, намагайтся продовжувати робити те, що вважаєте важливим. Старайтеся виявляти та створювати нові можливості. Коли щось/хтось зникає з нашого життя, відкривається місце для чогось нового. Адже «природа не терпить порожнечі». Згодом порожнеча заповниться, з’являться нові люди, предмети, обставини. І наше завдання — адаптуватися, побачити нові шляхи, адже здатність бути гнучким і пристосовуватися до зовнішніх умов, що змінюються, закладена в нас природою. Один сприйме гору, що виникла на шляху, як перешкоду, інший — як перепочинок, а третій — як можливість забратися на вершину і побачити перспективи з висоти. Чим стане ця «гора» для вас, залежить від того, як ви будете на неї дивитися.
Автор: психологиня Світлана Хаваї
