«Влітку треба жити на дачі, носити ситцеві сукні, солом’яні капелюхи і обгорілі плечі. Купатися в річці, їсти кріп прямо з грядки, збирати на обличчі веснянки і гербарій в книжки. І ні про що не турбуватися, ні про що…»
Щось таке я писала два роки тому,– фб сьогодні нагадав. Сьогодні ж відчуття змішані і… моторошні. Моторошно не через російські ракети, а через те, наскільки все змінилося: і життя, і ми в ньому. Все, що колись здавалося важливим, втратило свою силу і значення. Війна перевернула наше життя догори ногами, змінила пріоритети і перекинула нас у нову реальність.
Ті речі, які колись займали центр нашої уваги, тепер здаються незначними і непотрібними. Ситцеві сукні та солом’яні капелюхи майже непомітні на фоні військової форми. Обгорілі плечі більше не є наслідком літнього сонця, а стали свідченням відваги й нашої готовності боротися за свободу та мир. Ми не можемо купатися в річці, але ми перекидаємо мости та будуємо нові шляхи до взаєморозуміння. Ми вже не збираємо веснянки на обличчі, але змінюємо біль на посмішку, даруючи оточуючим надію і підтримку. У наших книжках тепер гербарії змінилися на замальовки поранених сердець та малюнки майбутнього миру. Ми вчимося бути сильними, не тільки фізично, але й морально, а наші цінності перетворилися на шпалери солідарності та єднання, незалежно від обставин.
Війна змінила наше життя, але вона не змогла вбити нашу внутрішню силу і надію. Ми продовжуємо рухатися вперед, віддані ідеалам миру, любові і гармонії. Ми знаємо, що майбутнє належить нам, і разом ми зможемо зробити його кращим, світлішим і більш милосердним♥️
Автор: психологиня Світлана Хаваї
