Пам‘ятаєте про провину вцілілого? Зараз вже менше про нього говорять, але воно нікуди не пропало (а якщо у когось пропало, то це – чудово!)
Трохи можливо це почуття навіть трансформувалось, бо зараз той період коли люди трохи втомились волонтерити 24/7, війна і далі тягнеться, хочеться додому але можна втратити тимчасовий прихисток, а от рідні всі в Україні і так далі.
Отже, ось кілька все ще дієвих порад, якими можете собі допомогти яи хоча б зменшити це відчуття:
- Фізична активність – займайтесь спортом, ходіть гуляти. Це зменшує зацикленість на негативних думках про себе.
- Розробіть собі якусь рутину – щоб мали якісь постійні справи і те саме- не сиділи без діла і не зациклювались.
- Знаходьте спільноти, які займаються волонтерством – вам необов‘язково самим організувати все, просто візьміть на себе якусь задачку. Особливо якщо ви за кордоном.
- Пам‘ятайте, що у кожного своє завдання. Ви не повинні стояти на передовій, можна також іншими способами допомагати. У кожному фільмі є головний герой. Але який фільм може бути без другорядних героїв, режисера, дублерів і ще сотні інших, кого ми не бачимо? Фронт не тільки той, що на передовій.
- Підтримуйте українське! Мову, культуру, бізнес. Зараз багато людей переїхало – можна купувати домашні вареники у переселенців, ходити на манікюр, замовляти товари з України.
- Пам‘ятайте, що це відчуття – нормальне. І якщо відчуваєте його то це тільки підтверджує вашу гуманність та відповідальність.
А якщо це все не допомагає – ідемо до психолога, психотерапевта пропрацьовувати те, що стоїть на заваді того, щоб побороти це відчуття.
Миру!
Авторка: Крістіна Гнеушева
