поставте кому на власний розсуд
Перемогу здобувають завдяки бажанню жити, а до поразок призводять безволля та страждання. Бо тільки той, хто має волю жити, буде витримувати і долати життєві виклики. Якщо ми хочемо справлятись, то для цього необхідний внутрішній вогонь життєвої сили.
Ми не маємо витрачати життєві сили на страждання і осуд тих, хто хоче продовжувати жити.
Це нормально – робити все те, що дає енергію і бажання жити.
Ненормально позбавляти себе життєвих сил і страждати, бо так вимагає оточення, яке навіть і в мирні часи не розуміло цінності життя, беззмістовно витрачаючи його хвилини.
Це нормально – вибирати те, що відгукується вам зсередини.
Ненормально орієнтуватись на тих, хто зі свого страху диктує вам, що робити з життям, коли навіть зі своїм не розібрались.
Це нормально – горювати, оплакувати тих, хто загинув.
Ненормально вибирати страждання і самокатування, це не повертає вбитих до життя. Я певна, що все, що вони хочуть – щоб ми жили і цінували життя і за себе, і за них.
Це нормально – лютувати, ненавидіти після всіх ти звірств, що кояться в нашій країні.
Ненормально робити цей біль змістом життя і перестати діяти, бо сили через страждання полишили наше тіло і ясність розуму втрачена.
Це нормально – молитись за наших воїнів і всіх тих, хто забезпечує перемогу. Якщо молитва – це єдине, на що вистачає сил, це теж нормально.
Ненормально принижувати інших і розказувати їм, що вони мало роблять для перемоги чи не так моляться. Кожен робить по своїх силах та своєму вибору.
Це нормально – робити якісно свою роботу, а за можливості виділяти час і для волонтерства.
Ненормально карати себе за те, що робиш мало. Якби були сили, то була б змога робити більше. А якщо себе винити, то звідки з‘являться сили?
Це нормально – малювати, слухати музику, танцювати, сміятись, дивитись фільми, проводити час з друзями, якщо це дає сили.
Ненормально заморожувати свої почуття і відкладати душевність на після перемоги.
Це нормально – красиво вдягатись, доглядати за собою, користуватись улюбленими парфумами, якщо це дає вам сили вставати щодня і крок за кроком іти до нашої перемоги.
Ненормально засуджувати інших за право переживати себе гідною і охайною людиною.
Це нормально – вдовольняти свій естетичний смак спогляданням красивого, якщо вам це дає можливість жити і мріяти, черпати сили, щоб проходити через виклики.
Ненормально змушувати себе страждати, бо в зоні бойових дій іншим важко. Цим ви точно цим людям не допоможете. Краще щось зробіть конкретне для того, щоб витягнути їх звідти або станьте опорою для тих, хто вирвався з пекла.
Це нормально – мріяти, і думати про те, як ми будемо жити після перемоги.
Ненормально відмовлятися від життя тут і зараз. Якщо ваше серце б‘ється в ваших грудях, то ви вже маєте цю можливість жити, яку в інших відібрали.
Це нормально – смачно їсти, спати достатньо, створювати собі елементарний комфорт, щоб була енергія жити.
Ненормально забороняти іншим задоволення базових потреб, необхідних для належного рівня енергії саме цій людині.
Це нормально – дати собі час на відновлення.
Ненормально виснажувати себе ще більше. Зцілення вигорання потребує ще більших матеріальних ресурсів і часу, ніж відпочинок. Краще передайте ці зекономлені кошти на ЗСУ.
Це нормально – дбати про своє фізичне і психічне здоров‘я, щоб були сили перемагати.
Ненормально ігнорувати свій фізичний і душевний біль.
Це нормально – просити про допомогу і шукати фахівців.
Ненормально геройствувати, бо цим ви шкодите не тільки собі, але і своїм близьким.
Це нормально – закохуватись, любити, кохатись, ходити на побачення, бо це дає сили жити і створює нові смисли в житті.
Ненормально відмовлятись від відчуття себе живим і витрачати свою енергію на страждання.
Авторка: Катерина Куницька
